Сімейний месіанський табір у Карпатах.
“Поляна” — 2017
“Господь переді мною завжди; тому що він у мене по правиці, не захитаюсь”.
(Пс. 16:8)
У Київських месіанських зібраннь “Життя в Єшуа” та «Надія Ізраїля» вже склалася добра традиція щорічного проведення влітку виїзних сімейних таборів за участю членів месіанських громад України та їх родин. От і знову зустрілися на відпочинку в Карпатах, в селі Поляна поблизу Сваляви представники Києва, Ірпіня, Вишневого, Білої Церкви, Одеси, Полтави…
Дивовижні та неповторні українські Карпати. Кожного, хто тут перебуває, вони надихають, заряджають, захоплюють… Це особливо відчувається після галасливого Києва з його постійним транспортним трафіком, забрудненим повітрям та емоційною напругою великого міста.
Карпатська тиша насправді вражає. Її хочеться слухати і вона, як на мене, — найкраща музика у світі. Треба тільки навчитися відчувати. Велич гірських пейзажів, смарагдова зелень лісів, прохолода річок… Все це приголомшує та мимоволі наближує до думок про Творця, який Словом створив цей чудовий світ і віддав цей благословенний дім для нашого життя. І Його Слово — єдине, вічне та живе джерело, що насичує душу людини і дає сили все перемагати.
“ТИ ДЖЕРЕЛО БОГА ЖИВОГО, ТОГО, ЩО БАЧИТЬ” — АДОНАЙ РОІ
Кн. Буття 16:14
Саме під таким гаслом вибудовувалася тематика проповідей та палких дискусій під час щоденних спілкувань учасників біблійного табору. Дуже цікаво було слухати роздуми коментаторів Біблії щодо прихованих смислів, які вона несе в собі. Або дізнатися про історичні контексти тлумачення деяких глав Нового Заповіту (в Євангеліях від Луки, Матвія, Йоанна). А ще цікавіше — взяти участь в обговоренні вічних тем, що хвилюють кожного вірянина:
- Якими ми виглядаємо в очах Господа?
- Як з нами говорить Бог та що він хоче від кожного?
- У чому Любов, що не минає?
Зрозуміло, щоб відповісти на такі питання потрібні не тільки розум й знання, а і особистий досвід реальних справ та вчинків у своєму власному житті. Бо саме воно відзеркалює та перевіряє те, як засвоєні уроки Вічної Книги, нашого найкращого дороговказа.
Брати у вірі та проповідники Андрій Краснощек, Андрій Майборода, Михайло Мільштейн, Євген Мосійчук, Олег Рудаков, Под’яловський Дмитро Йосипович та пастор Сергій Дарій весь час перебування дбайливо несли до нас перлини Божого Слова. Щодня й щовечора. Тепер ще деякий час мимоволі будемо розмірковувати над по та тим, що торкнулося душі і розуму.
«Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене,
бо таких є Царство Небесне»
(Мт. 19:14).
— “Хто для тебе Бог?”, — запитала я свою 5-річну онуку, яка разом з іншими дітьми перебувала у таборі.
— “Він як Папа. Його треба слухатись” — відповіла вона.
І це справді головне для усіх нас — навчитись слухати Його через Слово і Дух Господній, бути вдячними та чутливими до кожної літери заповіданого Тексту. Про це щодня говорили і дорослі під час служінь, обговорень, і діти на своїх дитячих заняттях.
До речі, на дитячі уроки, які проводили сестри по вірі Саша, Юля, Олена, Алла та інші, малюки бігли з бажанням та навипередки — зустрічі були дуже цікавими. На них жваво розбирали сторінки із життя праведників віри, цікаві біблейські історії, після чого дітлахи із захопленням розповідали батькам вражаючи “новини” про Єлисея, Самсона, Йєшуа…
А яких чудових пісень вони тут вивчили та щодня співали на вечірніх служіннях! Дівчатка-щебетушки, хлопчики, малеча… Співали із завзяттям усі, та ще й як! А у мам, татусів і бабусь від щирої дитячої емоційності навіть наверталися сльози вдячності Всевишньому. За дітей. За мир. За Любов, яку повною мірою відчули ми за весь цей час.
Справді, діти вчать нас жити в простоті й довірі. А ми, дорослі, маємо не тільки навчати їх, а і вчитися у них розмовляти з Богом просто, довірливо і відверто.
То може спробувати й трохи погратися, як діти? Наприклад, у театр! Чи повірив би Станиславський у сценки та виставу, яку замислили наші сестри? Її не тільки дітлахи, а й всі присутні сприйняли з жвавим інтересом. Особливо біблійний вертеп про залучення до церкви чоловіків. Театральні спроби, крім задоволення, допомогли сестрам зблизитися, подружитися і різними емоційними кольорами забарвити дні щасливого та безпечного перебування під крилами Господа.
Подорожі
Якщо додати до всіх романтичних хвилин нашого відпочинку в Карпатах цікаві екскурсії по місцевих пам’ятках, незабутні краєвиди, походи до скелі, з якої, майже по-біблійному, б’є цілюща вода, підйоми на гору за ожиною, подорожі до водоспаду, Мукачівського замку Паланок… А ще відвідування в Ужгороді та Мукачевому старовинних синагог, які нагадують про те, як 100-200-300 років тому майже половину населення великих закарпатських міст складали євреї. І відлуння ідиш-культури, стертої у цих осередках фашистською навалою під час Другої світової війни, залишається і сьогодні. Мені, приміром, крім багатьох інших аспектів,традиційні українські Троїсті музики трохи нагадують клейзмерські награші.
Чому б і музичній групі “Мекор Хаїм”, яка перебувала в Карпатах у неповному складі і до якої імпровізаційно приєднався класний кларнетист Генадій Матвійович, не побавити вечорами табірну спільноту єврейською музикою?! Крім, зрозуміло, іншого репертуару месіанської спрямованості.
Особисте. Ліричний відступ
Літо в квітах. Різнотрав’я. Гори — прямо у блакить
І летить душа на хвильках, навіть, зовсім не болить.
Я знайшла на рани серця ліки — Твоє Слово, що велить
Сум залишить, негаразди… Тільки Вірить і Любить.
Чимало думок, і не тільки віршованих, приходило тут до мене під час відпочинку. Особливо, коли лежиш собі просто неба, у тиші, на духмяній траві, дивлячись, як кожну мить змінюються абриси хмарок, що пливуть на небі, милуєшся розлогими схилами величних Карпат і слідкуєш за своїми тихими поезами, які намагається висловити серце.
Але, вибачте за невеличке романтичне анданте. Вже кричать діти і треба бігти до готельного басейну, де вони з радістю пірнають і плавають у чистій та прозорій воді. Після нього ще треба встигнути на уроки до творчої дитячої майстерні, а там і на спортивні ігри.
Наостанок
Швидко, легко та безтурботно минули 9 днів. І ось, нібито тільки приїхали, а вже пакуємось додому. Все ті ж, але трохи інші, бо стали ще більш тісною месіанською родиною.
Тепло наших сердець та вдячність Богу за милість Його. Уклін тим, через кого Він діє, щоби створювати Тіло Єдиної Церкви.
Особиста вдячність — нашим ГОЛАНДСЬКИМ друзям, які традиційно виступають спонсорами та всіляко підтримують нас. А ще — слова подяки усьому персоналу і керівництву готелю “КОНТИНЕНТ”, які доброзичливо та щиросердо приймали нас.
Зрозуміло й те, що якби не організаторські таланти СЕРГІЯ і ЛЕСІ ДАРІЙ, які взяли на себе відповідальність за комфортне та зручне перебування всіх і кожного, такого сімейного єднання в Господі на відпочинку могло би і не статися.
Прощай наш табір. Ми будемо чекати на нову зустріч, щоби знову перебувати в Любові і віддавати всю Славу Господу.
ОЛЕНА ДОБІНА
